Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 II Макавеї 2 Bible Online

II Макавеї 2 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

II Макавеї 2

¹«У відписах (спогадів) знаходять, що пророк Єремія звелів переселенцям узяти вогню, як це було зазначено

²і як він наказав переселенцям, давши закон їм, не забувати заповідей Божих і не давати звести себе думками, дивившися на золотих та срібних ідолів та на всю красу, що навколо них.

³І разом з подібними порадами він їх заохочував не віддаляти закону від свого серця.

⁴А було в тому письмі, що пророк, за даним йому об'явленням, повелів узяти з собою намет і кивот, коли він був вийшов на гору, звідки Мойсей, піднявшись, бачив Божу спадщину.

⁵Прийшовши туди, він знайшов там житло, схоже на печеру, і вніс туди намет, кивот і жертовник кадильний та й забив двері.

⁶Дехто з тих, що були його супроводжували, приступили, щоб позначити дорогу, та не могли її знайти.

⁷Довідавшись про це, Єремія почав їм дорікати, кажучи: Те місце буде невідомим, аж поки Бог не збере свого народу й не змилується над ним.

⁸Тоді Господь знову покаже ті предмети, й буде видно славу Господню і хмару, як вона з'явилась була за Мойсея і за Соломона, коли він просив, щоб храм був посвячений велично. —

⁹Далі оповідалося, як він у своїй мудрості приніс жертву посвячення і викінчення храму;

¹⁰і як Мойсей молився був до Господа, і зійшов огонь з неба та й спалив жертви, так і Соломон помолився, і вогонь, спустившись із неба, пожер всепалення.

¹¹Мойсей сказав: Тому що жертву за гріх не спожито, тим то й знищено її.

¹²Так само й Соломон робив 8 днів.

¹³Про ці самі події оповідалося теж у літописах і спогадах Неємії, а також і про те, як він заклав книгозбірню, в якій зібрав книги про царів, пророків і про Давида, та царські листи про приноси.

¹⁴Юда теж зібрав усі книги, що були розкинені з-за війни, що нам нагодилась; тепер вони в нас.

¹⁵Якщо ви їх потребуєте, пришліть до нас людей, щоб вони принесли вам їх.

¹⁶Заміряючи святкувати очищення (храму), ми написали вам про це. Ви, отже, зробите добре, коли святкуватимете ці дні.

¹⁷Бог же спас увесь народ свій та віддав назад усім спадщину, царську владу, священство й храм,

¹⁸як обіцяв він своїм законом, той Бог, — ми надіємося на Бога, — скоро змилується над нами і збере нас із піднебесної у святе місце, бо він нас визволив з великих бід і храм очистив.»

¹⁹Події, що відбулися за Юди Макавея та його братів, — очищення великого храму, посвячення жертовника,

²⁰також війни проти Антіоха Епіфана та проти його сина Евпатора,

²¹об'явлення, що було з неба для тих, хто шляхетно та ревно боролися за юдейство, так що хоч їх і мало було, а все ж таки відвоювали ввесь край, прогнали варварські орди;

²²славетний на ввесь світ храм назад забрали, звільнили місто; закони, що мали бути скасовані, вони знову поновили; Господь бо своєю великою доброзичливістю був милосердний до них, —

²³усе те, про що оповів Ясон Киренейський у п'ятьох книгах, спробуємо скоротити в одну.

²⁴Бачивши тьму-тьменну чисел і трудність для тих, хто схоче цілковито віддатись оповіданням тієї історії, з огляду на велику кількість матеріялу,

²⁵ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітимуть затримати їх у пам'яті, а користь тим усім, кому потрапить у руки ця книга.

²⁶Нам же, що взяли на себе тяжкий труд цього скорочення, праця була нелегка, коштувала поту й безсонних ночей.

²⁷Так само, як не легко і тому, хто справляє бенкет і старається задовольнити інших. Однак, щоб зробити приємність багатьом, ми радо візьмемо на себе цей важкий труд,

²⁸а, полишивши авторові точне оповідання кожної події, самі будемо старатися стисло окреслити скорочення.

²⁹Бо як воно є з будівничим дому нового, який має дбати про цілу будову, і як той, що забирається малювати чи прикрашувати, дбає тільки про те, що необхідне для оздоби, так теж є, здається мені, і з нами.

³⁰Заходити в глибину питань, підходити до них з усіх боків, вивчати їх подробиці — це справа первоавтора;

³¹а шукати стислости в оповіданні, уникати повного оповідання про події, — в цьому слід лишити волю тому, хто коротко переповідає події.

³²Почнім, отже, нашу повість, не додаючи нічого більше до того, про що ми вже сказали: бо воно направду було б і нерозумним розписуватися довго перед писанням історії, саму ж історію скорочувати.