Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Марко 15 Bible Online

Марко 15 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Марко 15

¹З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.

²Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."

³А первосвященики багато обвинувачували його.

⁴І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."

⁵Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

⁶На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.

⁷А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.

⁸І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.

⁹Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"

¹⁰Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.

¹¹Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.

¹²Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"

¹³А ті знову закричали: "Розіпни його!"

¹⁴Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"

¹⁵Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.

¹⁶Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.

¹⁷Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього

¹⁸та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"

¹⁹І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

²⁰Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.

²¹Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

²²І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,

²³та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.

²⁴Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.

²⁵Була ж третя година, коли вони розіп'яли його.

²⁶А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."

²⁷І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

²⁸Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."

²⁹І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш

³⁰— спаси себе з хреста!"

³¹А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!

³²Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.

³³А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.

³⁴О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"

³⁵Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"

³⁶Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"

³⁷А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

³⁸Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

³⁹Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."

⁴⁰Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,

⁴¹що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

⁴²Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,

⁴³— Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

⁴⁴Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

⁴⁵Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;

⁴⁶а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

⁴⁷Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.