Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Марко 7 Bible Online

Марко 7 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Марко 7

¹Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.

²І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, —

³бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,

⁴і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, —

⁵отож питали його книжники та фарисеї: "Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?"

⁶Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;

⁷та вони марно мене почитають, навчаючи наук — наказів людських."

⁸Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: «обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.»"

⁹І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.

¹⁰Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і — хто проклинає батька або матір — смерть такому!

¹¹А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері — корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, —

¹²тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.

¹³Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, — та й чимало іншого такого чините!"

¹⁴І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте!

¹⁵Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.

¹⁶Хто має вуха слухати, хай слухає!"

¹⁷І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.

¹⁸А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,

¹⁹— воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими."

²⁰Далі казав: "Те, що виходить з людини, — те осквернює людину.

²¹З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,

²²перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.

²³Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину."

²⁴І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто-небудь про те, але не міг скритися.

²⁵Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.

²⁶Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.

²⁷Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам".

²⁸Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях."

²⁹І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки."

³⁰Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов.

³¹І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.

³²І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.

³³І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;

³⁴а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!"

³⁵І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити.

³⁶І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.

³⁷І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову — німим."