Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Лука 19 Bible Online

Лука 19 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Лука 19

¹Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

²А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.

³Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

⁴Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

⁵Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”

⁶І зліз той швидко і прийняв його радо.

⁷Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”

⁸А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”

⁹Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

¹⁰Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

¹¹Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.

¹²Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.

¹³Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.

¹⁴Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!

¹⁵І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

¹⁶Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.

¹⁷Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.

¹⁸І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.

¹⁹Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.

²⁰Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,

²¹бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

²²А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

²³Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.

²⁴І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.

²⁵Пане! — сказали йому, — він має вже десять!

²⁶Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.

²⁷А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”

²⁸Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.

²⁹І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

³⁰кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.

³¹Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? — ви скажете: Господь його потребує.”

³²Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

³³Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”

³⁴Ті відповіли: “Господь його потребує”.

³⁵А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

³⁶І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

³⁷А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

³⁸кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”

³⁹Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”

⁴⁰Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”

⁴¹І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

⁴²кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!

⁴³Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;

⁴⁴вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”

⁴⁵Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,

⁴⁶кажучи до них: “Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”

⁴⁷І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,

⁴⁸та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.