Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Лука 9 Bible Online

Лука 9 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Лука 9

¹Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,

²і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.

³Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.

⁴В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.

⁵А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.”

⁶І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.

⁷Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,

⁸інші — що Ілля явився, а ще інші, — що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.

⁹Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його.

¹⁰Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.

¹¹Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.

¹²День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.”

¹³А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.”

¹⁴Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.”

¹⁵Вони так зробили й усіх розсадовили.

¹⁶А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.

¹⁷Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.

¹⁸Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, — він спитав їх: “За кого мене мають люди?”

¹⁹Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші — за Іллю, а ще інші — за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.”

²⁰“А ви”, — спитав їх, — “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”

²¹Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.

²²Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.”

²³Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.

²⁴Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.

²⁵Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?

²⁶Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.

²⁷Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.”

²⁸Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.

²⁹І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча.

³⁰І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля,

³¹що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.

³²Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.

³³А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.

³⁴Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.

³⁵І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!”

³⁶І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.

³⁷Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.

³⁸І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.

³⁹Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.

⁴⁰Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.”

⁴¹Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!”

⁴²Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.

⁴³Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів:

⁴⁴“Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”

⁴⁵Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.

⁴⁶Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?

⁴⁷Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе

⁴⁸і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той — великий.”

⁴⁹Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”

⁵⁰Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”

⁵¹А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.

⁵²Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.

⁵³Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

⁵⁴Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш — ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.”

⁵⁵Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.

⁵⁶І вони пішли в інше село.

⁵⁷А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”

⁵⁸Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”

⁵⁹До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”

⁶⁰“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”

⁶¹Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”

⁶²Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”