Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Второзаконня 2 Bible Online

Второзаконня 2 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Второзаконня 2

¹«Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр.

²І промовив до мене Господь:

³Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ.

⁴Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, ви однак уважайте.

⁵Не задирайтеся з ними; бо не дам вам ні п'яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність.

⁶Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити.

⁷Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою; нічого не бракувало тобі.

⁸І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі; звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню.

⁹І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання; я віддав бо Ар синам Лота в посілість.

¹⁰Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії;

¹¹за рефаїв уважали їх, як і анакіїв; моавитяни ж звуть їх еміями.

¹²А в Сеїрі жили спершу хорії; їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість.

¹³Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред.

¹⁴Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь.

¹⁵Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту.

¹⁶І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу,

¹⁷Господь промовив до мене так:

¹⁸Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар,

¹⁹і наблизитися проти синів Аммона; не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість.

²⁰Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу; аммонії звуть їх замзумміями;

²¹люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці.

²²Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв; ті прогнали їх і живуть досі на їх місці.

²³Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору.

²⁴Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею; починай підбій, іди війною на нього!

²⁵Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами; як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою.

²⁶Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи:

²⁷Дозволь мені перейти через твою землю; я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч.

²⁸Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити. — Дай мені тільки перейти,

²⁹як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

³⁰Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і є сьогодні.

³¹І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю; починай, займай його землю.

³²І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою.

³³Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його.

³⁴Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого.

³⁵Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали.

³⁶Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним; все віддав нам Господь, Бог наш.

³⁷Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»