Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Йоан 6 Bible Online

Йоан 6 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Йоан 6

¹По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.

²І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.

³Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.

⁴А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.

⁵Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»

⁶Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.

⁷Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»

⁸Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:

⁹«Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»

¹⁰І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п'ять.

¹¹І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.

¹²Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»

¹³Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.

¹⁴Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»

¹⁵І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.

¹⁶Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя

¹⁷і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.

¹⁸І схвилювалося море від великого вітровію.

¹⁹Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.

²⁰А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»

²¹І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.

²²А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.

²³Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.

²⁴Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.

²⁵Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»

²⁶А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.

²⁷Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку ж дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»

²⁸Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»

²⁹А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»

³⁰Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?

³¹Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»

³²Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.

³³Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»

³⁴Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»

³⁵Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.

³⁶Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.

³⁷Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;

³⁸бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.

³⁹Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.

⁴⁰Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»

⁴¹І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,

⁴²і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»

⁴³А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.

⁴⁴Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.

⁴⁶Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.

⁴⁷Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.

⁴⁸Я — хліб життя.

⁴⁹Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.

⁵⁰Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.

⁵¹Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»

⁵²Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»

⁵³А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.

⁵⁴Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁵Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.

⁵⁶Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я — в ньому.

⁵⁷Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той, хто споживає мене, житиме мною.

⁵⁸Це ж хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»

⁵⁹Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.

⁶⁰Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»

⁶¹Ісус же, знавши в собі, що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?

⁶²А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?

⁶³Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя.

⁶⁴Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.

⁶⁵Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»

⁶⁶Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.

⁶⁷Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»

⁶⁸Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!

⁶⁹Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»

⁷⁰Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»

⁷¹А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.