Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Діяння 21 Bible Online

Діяння 21 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Діяння 21

¹І розлучившися з ними, ми попливли простою дорогою і прибули на Кос, а другого дня на Родос, звідси ж — у Патару.

²Найнявши корабель, що плив у Фінікію, ми сіли і попливли.

³Коли виринув перед нами Кіпр, ми лишили його ліворуч і попливли в Сирію та й пристали до Тиру, бо там мав корабель скинути вантаж.

⁴А знайшовши учнів, ми перебули там сім день. Вони під впливом Духа говорили Павлові не йти в Єрусалим.

⁵Коли скінчились нам дні побуту, ми вирушили, і як ми йшли, то нас проводжали всі з жінками і дітьми аж за місто. На березі ми стали на коліна і помолилися.

⁶Потім поцілували ми одні одних на прощання і сіли на корабель; вони ж вернулися додому.

⁷А ми, скінчивши плавбу, прибули з Тиру у Птолемаїду і, привітавши братів, перебули в них один день.

⁸На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього.

⁹Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували.

¹⁰І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім'я, прибув з Юдеї.

¹¹Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв'язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв'яжуть в Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.»

¹²Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму.

¹³Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.»

¹⁴Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.»

¹⁵А по цих днях, узявши клунки, ми пустилися в Єрусалим.

¹⁶Учні з Кесарії теж пішли з нами і привели нас до якогось Мнасона з Кіпру, старого учня, в якого ми мали оселитися.

¹⁷Коли ми прибули в Єрусалим, брати радо нас прийняли.

¹⁸На другий день Павло пішов з нами до Якова, де й усі старші зібрались.

¹⁹І, привітавши їх, він розповів їм докладно те, що Бог учинив поміж поганами завдяки його службі.

²⁰А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону.

²¹Та вони про тебе чули, що ти всіх юдеїв поміж поганами навчаєш відступства від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей і не дотримувались звичаїв.

²²Що ж, отже? Люди, певно, збіжаться, бо почують, що ти прибув.

²³Зроби, отже, що ми тобі порадимо. Є тут у нас чотири чоловіки, що зв'язані обітом.

²⁴Візьми їх, очисться з ними і заплати за них, щоб вони обстригли собі голови, і всі взнають, що це неправда, що вони про тебе чули, а, навпаки, ти також тримаєшся закону.

²⁵Відносно ж поган, які увірували, то ми послали те, що ухвалили: берегтись ідоложертвенного м'яса, крови, задушеного м'яса та розпусти.»

²⁶Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об'явив реченець, за якого, по сповненні днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра.

²⁷Якже тих сім день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки,

²⁸гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!»

²⁹Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму.

³⁰Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері.

³¹А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився.

³²Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити.

³³Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його і звелів зв'язати двома ланцюгами. Потім спитав, хто він такий і що зробив.

³⁴А в натовпі одні одне, другі друге кричали. Не мігши довідатися чогось певного через метушню, він наказав відвести його у твердиню.

³⁵Коли Павло дійшов до сходів, — вояки мусіли його нести з приводу розшалілої юрби;

³⁶народ бо йшов за ним гурмою і кричав: «Геть його!»

³⁷І коли саме Павла вводили у твердиню, він сказав до тисяцького: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той озвався: «Вмієш по-грецькому?

³⁸То ти не той єгиптянин, що цими днями збунтував і вивів у пустиню чотири тисячі опришків?»

³⁹«Я, — відповів Павло, — юдей із Тарсу, громадянин міста, що не без слави у Кілікії. Дозволь мені, будь ласка, звернутися до народу.»

⁴⁰Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою: