Read Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) Йов 2 Bible Online

Йов 2 - Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) bible

Йов 2

¹Було ж подібно до того дня й ангели божі прийшли, щоб стати перед Господом, і диявол прийшов посеред них.

²І сказав Господь до диявола: Звідки ти приходиш? Тоді сказав диявол перед Господом: Я прийшов, пройшовши піднебесну і обійшовши вселенну.

³Сказав же Господь: Чи, отже, ти звернув увагу на мого раба Йова, бо немає з усіх, що на землі, такого, як він, чоловіка без злоби, праведного, невинного, побожного, що віддалюється від всякого зла?

⁴А ще має незлобність. Ти ж даром сказав знищити його маєток. Відповівши ж диявол, сказав Господеві: Скіра за скіру. Те, що людина посідає, вона дасть у викуп за свою душу.

⁵Ні, але піславши твою руку, доторкнися до його тіла і його костей. Чи ж не в лице тебе поблагословить?

⁶Сказав же Господь дияволові: Ось Я тобі його видаю, тільки збережи його душу.

⁷Вийшов же диявол від Господа і вдарив Йова поганим гнійним струпом від голови аж до ніг.

⁸І він взяв черепок, щоб оскробувати гній і сидів на гноїщі поза містом.

⁹А як пройшло багато часу сказала йому його жінка: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час, ще малий (час), очікуючи надію мого спасіння? Бо ось з землі вигублено твою память, синів і дочок, болі і муки мого лона, які я надаремно терпіла з болями. Ти ж сам сидиш в гної червів, ночуючи надворі. І я служу і мандрую з місця на місце і з дому до дому, очікуючи коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово до Господа і помирай.

¹⁰Він же поглянувши на неї, сказав: Ти промовила так як одна з безумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, чи не перенесемо зло? В усьому цьому, що йому притрапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.

¹¹Почувши ж три його друзі про все зло, що на нього найшло, прийшли вони кожний з власної країни до нього, Еліфас цар Теманський, Валдад тиран Савхейський, Софар цар Мінейський, і вони прийшли до нього однодушно, щоб його потішити і відвідати.

¹²Бачачи ж його здалека, не впізнали і, закричавши великим голосом, заплакали, роздерши кожний свою одіж і посипавши землю.

¹³Сиділи вони з ним сім днів і сім ночей, і ніхто з них не заговорив. Бо бачили, що рана страшна і дуже велика.