Read Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) Матвія 26 Bible Online

Матвія 26 - Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) bible

Матвія 26

¹Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:

²Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.

³Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа

⁴і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;

⁵тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.

⁶І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,

⁷до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.

⁸Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?

⁹Це можна було дорого продати і роздати бідним.

¹⁰Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;

¹¹бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

¹²Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.

¹³Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.

¹⁴Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв

¹⁵і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.

¹⁶І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

¹⁷Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?

¹⁸Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.

¹⁹Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.

²⁰Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.

²¹І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.

²²Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?

²³А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.

²⁴Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.

²⁵Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.

²⁶Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.

²⁷Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,

²⁸бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.

²⁹Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.

³⁰Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

³¹Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.

³²А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

³³У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.

³⁴Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.

³⁵Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.

³⁶Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.

³⁷І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

³⁸Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.

³⁹І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

⁴⁰Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?

⁴¹Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.

⁴²Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.

⁴³Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.

⁴⁴Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.

⁴⁵Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

⁴⁶Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.

⁴⁷Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.

⁴⁸А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.

⁴⁹Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.

⁵⁰Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.

⁵¹І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.

⁵²Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.

⁵³Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?

⁵⁴Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?

⁵⁵В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.

⁵⁶Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.

⁵⁷Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.

⁵⁸Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

⁵⁹Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.

⁶⁰Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє

⁶¹і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.

⁶²Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?

⁶³Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.

⁶⁴Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.

⁶⁵Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.

⁶⁶Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.

⁶⁷Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,

⁶⁸кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?

⁶⁹Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

⁷⁰Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.

⁷¹Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.

⁷²І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.

⁷³Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.

⁷⁴Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.

⁷⁵І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.