Read Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) Луки 9 Bible Online

Луки 9 - Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007) bible

Луки 9

¹А коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги.

²Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих.

³Сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох убрань не майте.

⁴І в яку лиш оселю ввійдете, там лишайтесь і звідти виходьте.

⁵І хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг - на свідчення проти них.

⁶Вийшовши, вони ходили по селах, благовістуючи та лікуючи всюди.

⁷Почув Ірод, тетрарх, усе, що сталося [через нього] і бентежився; бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;

⁸інші - що це Ілля з'явився; ще інші - що воскрес один із давніх пророків.

⁹Тоді сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; хто ж є оцей, про кого я чую таке? І намагався побачити його.

¹⁰Повернувшись, апостоли розповідали йому, що зробили. Узявши їх, усамітнився у [відлюдному місці] до міста, що зветься Витсаїда.

¹¹Люди, довідавшись, пішли за ним. Прийнявши їх, він розповідав їм про Боже Царство; лікував тих, що потребували оздоровлення.

¹²День згасав. Дванадцятеро, підійшовши, сказали йому: Відпусти людей, щоб пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах, і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці.

¹³А він сказав до них: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Немає в нас нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.

¹⁴Було бо мужів якихось п'ять тисяч. Сказав же він до своїх учнів: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.

¹⁵І зробили так і розсадили всіх.

¹⁶Узявши п'ять хлібів та обидві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб поклали перед юрбою.

¹⁷Їли, наситилися всі; із залишених шматів назбирали дванадцять кошиків.

¹⁸І сталося, коли він молився на самоті, з ним були учні. Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають юрби?

¹⁹Вони у відповідь сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за одного з давніх пророків, що воскрес.

²⁰Він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Відповівши, Петро сказав: Ти є Христом Божим.

²¹Він же, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,

²²пояснивши, що треба, аби Людський Син багато перетерпів, був випробуваний старшинами, першосвящениками й книжниками, був убитий, і воскрес третього дня.

²³А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною.

²⁴Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її.

²⁵Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе?

²⁶Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів.

²⁷Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства.

²⁸Через вісім днів після цих слів узяв Петра, Івана і Якова та пішов на гору помолитися.

²⁹І сталося таке, що під час молитви вигляд його обличчя змінився, а його одяг став білий та блискучий.

³⁰І ось - два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що

³¹з'явилися в славі й говорили про відхід його, який мав статися в Єрусалимі.

³²Петро й інші були зморені сном; а проснувшись, побачили його славу та обох мужів, що стояли з ним.

³³І сталося, коли відходили ті від нього, Петро сказав до Ісуса: Наставнику, добре нам тут бути. Поставимо три шатра: одне тобі, одне Мойсеєві, одне Іллі. Він не знав, що говорить.

³⁴Коли ще говорив, насунула хмара й затінила їх; злякалися, як ввійшли вони в хмару.

³⁵І почувся голос із хмари, що промовляв: Це мій улюблений Син - його слухайте.

³⁶Коли залунав цей голос, Ісус лишився сам. І вони промовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого про те, що побачили.

³⁷Сталося ж наступного дня, як зійшли вони з гори, - зустріла його велика юрба.

³⁸І ось чоловік з юрби закричав, кажучи: Учителю, благаю тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене.

³⁹А ото дух хапає його, він нагло кричить, пручається з піною. Тяжко відходить від нього, вимучивши його;

⁴⁰благав я учнів твоїх, щоб вигнали його, але не змогли.

⁴¹У відповідь Ісус сказав: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами й терпітиму вас? Приведи-но сина свого сюди.

⁴²Як ішов він, кинув його біс і струсонув. Та Ісус пригрозив нечистому духові, вилікував дитину і віддав батькові.

⁴³І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі чудувалися всім, що робив Ісус, він сказав до своїх учнів:

⁴⁴Вкладіть у вуха свої такі слова: Людський Син має бути виданий у руки людей.

⁴⁵Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоб збагнути їх. Та боялися запитати його про ці слова.

⁴⁶І спало їм на думку: хто з них був би найбільший?

⁴⁷А Ісус, знаючи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе

⁴⁸і сказав їм: Хто прийме цю дитину в моє Ім'я, той і мене прийме; а як хто мене прийме, той прийме того, хто мене послав: бо хто найменший між вами, той є великий.

⁴⁹У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.

⁵⁰Сказав Ісус до нього: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

⁵¹І сталося, що коли наближалися дні його відходу, він твердо постановив іти до Єрусалима.

⁵²Послав послів перед собою. І, вийшовши, прибули вони до самарянського села, щоб приготувати йому ночівлю.

⁵³А ті не прийняли його, оскільки він ішов до Єрусалима.

⁵⁴Побачивши, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?

⁵⁵Повернувшись до них, заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа; бо Людський Син прийшов не губити людські душі, а рятувати їх].

⁵⁶І пішов до іншого села.

⁵⁷Як ішли вони, в дорозі один сказав до нього: Я піду за тобою, куди тільки ти підеш, [Господи].

⁵⁸Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні - гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.

⁵⁹І промовив до іншого: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.

⁶⁰Сказав же йому: Лиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство.

⁶¹А інший сказав був: Я піду за тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.

⁶²Ісус відповів йому: Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.