Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Буття 21 Bible Online

Буття 21 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Буття 21

¹А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

²І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

³І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

⁴І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

⁵А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

⁶І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.

⁷І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.

⁸І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

⁹І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

¹⁰І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.

¹¹Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.

¹²І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

¹³І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

¹⁴І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

¹⁵І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

¹⁶І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.

¹⁷І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.

¹⁸Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.

¹⁹І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.

²⁰І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.

²¹І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

²²І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!

²³А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.

²⁴І сказав Авраам: Я присягаю!

²⁵І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

²⁶І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.

²⁷І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.

²⁸І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

²⁹І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?

³⁰А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.

³¹Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

³²І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

³³А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.

³⁴І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.