Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Йов 24 Bible Online

Йов 24 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Йов 24

¹Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

²Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

³займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

⁴вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

⁵Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

⁶На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

⁷наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

⁸мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

⁹Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

¹⁰Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

¹¹Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

¹²Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

¹³Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

¹⁴На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

¹⁵А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

¹⁶Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

¹⁷бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

¹⁸Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

¹⁹Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

²⁰Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

²¹Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

²²А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

²³Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

²⁴підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

²⁵Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?