Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Вiд Марка 12 Bible Online

Вiд Марка 12 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Вiд Марка 12

¹І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

²А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

³Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

⁴І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

⁵Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

⁶І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

⁷А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

⁸І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

⁹Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

¹⁰Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

¹¹Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

¹²І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

¹³І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

¹⁴Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

¹⁵А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

¹⁶І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

¹⁷Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

¹⁸І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

¹⁹Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

²⁰Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

²¹Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

²²І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

²³А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

²⁴Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

²⁵Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

²⁶Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

²⁷Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

²⁸А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

²⁹Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

³⁰І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

³¹А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

³²І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

³³і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

³⁴Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

³⁵Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

³⁶Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

³⁷Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

³⁸Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

³⁹і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

⁴⁰що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

⁴¹І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

⁴²І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

⁴³І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

⁴⁴Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...