Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Вiд Луки 1 Bible Online

Вiд Луки 1 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Вiд Луки 1

¹Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,

²як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,

³тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,

⁴щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.

⁵За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.

⁶І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.

⁷А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.

⁸І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,

⁹за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.

¹⁰Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.

¹¹І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.

¹²І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.

¹³А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.

¹⁴І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.

¹⁵Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.

¹⁶І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.

¹⁷І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.

¹⁸І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...

¹⁹А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.

²⁰І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!

²¹А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.

²²Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...

²³І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.

²⁴А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

²⁵Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

²⁶А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

²⁷до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

²⁸І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

²⁹Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

³⁰А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

³¹І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

³²Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

³³І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

³⁴А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

³⁵І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

³⁶А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

³⁷Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

³⁸А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

³⁹Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

⁴⁰І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

⁴¹Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

⁴²і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

⁴⁵Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

⁴⁶А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵²Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶²І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

⁶⁷Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

⁶⁸Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

⁶⁹Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

⁷⁰як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

⁷¹що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

⁷²що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

⁷³що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

⁷⁴щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

⁷⁵у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

⁷⁶Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

⁷⁷щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,

⁷⁸через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

⁷⁹щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

⁸⁰А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.