Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Вiд Луки 10 Bible Online

Вiд Луки 10 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Вiд Луки 10

¹Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

²І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

³Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

⁴Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

⁵Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

⁶І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

⁷Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

⁸А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

⁹Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

¹⁰А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

¹¹Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

¹²Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

¹³Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

¹⁴Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

¹⁵А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

¹⁶Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

¹⁷А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

¹⁸Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

¹⁹Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

²⁰Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

²¹Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

²²Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

²³І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

²⁴Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

²⁵І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

²⁶Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

²⁷А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

²⁸Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

²⁹А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

³⁰А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

³¹Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

³²Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

³³Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

³⁴І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

³⁵А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

³⁶Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

³⁷А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

³⁸І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

³⁹Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

⁴⁰А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

⁴¹Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

⁴²а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...