Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Вiд Луки 5 Bible Online

Вiд Луки 5 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Вiд Луки 5

¹І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

²І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.

³І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.

⁴А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.

⁵А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.

⁶А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...

⁷І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.

⁸А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!

⁹Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

¹⁰також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!

¹¹І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

¹²А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!

¹³А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла...

¹⁴І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.

¹⁵А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.

¹⁶Він же відходив на місце самотнє й молився.

¹⁷І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

¹⁸і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

¹⁹Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.

²⁰І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

²¹А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...

²²Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

²³Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?

²⁴Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

²⁵І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

²⁶І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...

²⁷Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!

²⁸І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

²⁹І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.

³⁰Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?

³¹А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

³²Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

³³Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?

³⁴Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?

³⁵Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...

³⁶Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.

³⁷І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

³⁸Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.

³⁹І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!