Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 Вiд Івана 12 Bible Online

Вiд Івана 12 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

Вiд Івана 12

¹Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

²І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

³А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

⁴І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

⁵Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

⁶А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

⁷І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

⁸Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

⁹А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

¹⁰А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

¹¹бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

¹²А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

¹³то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

¹⁴Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

¹⁵Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

¹⁶А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

¹⁷Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

¹⁸Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

¹⁹Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

²⁰А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

²¹І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

²²Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

²³Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

²⁴Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

²⁵Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

²⁶Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

²⁷Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

²⁸Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

²⁹А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

³⁰Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

³¹Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

³²І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

³³А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

³⁴А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

³⁵І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

³⁶Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

³⁷І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

³⁸щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

³⁹Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

⁴⁰Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

⁴¹Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

⁴²Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

⁴³Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

⁴⁴А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

⁴⁵А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

⁴⁶Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

⁴⁷Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

⁴⁸Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

⁴⁹Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

⁵⁰І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.