Read Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 До євреїв 10 Bible Online

До євреїв 10 - Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 bible

До євреїв 10

¹Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

²Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

³Але в них спомин про гріхи буває щороку,

⁴бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

⁵Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

⁶Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

⁷Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

⁸Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

⁹Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

¹⁰У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

¹¹І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

¹²А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

¹³далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

¹⁴Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

¹⁵Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

¹⁶Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

¹⁷А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

¹⁸А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

¹⁹Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

²⁰новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

²¹маємо й Великого Священика над домом Божим,

²²то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

²³Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

²⁴І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

²⁵Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

²⁶Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

²⁷а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

²⁸Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

²⁹скільки ж більшої муки, — додумуєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

³⁰Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

³¹Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

³²Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

³³Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

³⁴Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

³⁵Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

³⁶Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

³⁷Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

³⁸А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

³⁹Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.